Nec plus ultra

Вже наприкінці дня:
- Даня, якщо ти візьмеш цю цукерку, то завтра жодної не дам.
Не подіяло.

- Що тобі найбільше сподобалось в сьогоднішньому дні?
- Цукерки.

:)

Настрій такий, що уххх.
На одну із реплік чоловіка, коли втомилась вже від всіх тих власних проявів, мовчки встромила ножа в сир і пішла робити свою справи.

І ще зрозуміла, наскільки втомилась від всього. Записалась на сеанс до нового психолога. Не певна, що фахівець допоможе прям у всьому, та користь буде.

Попередня фахівчмня дала знати, що вона сторонниця довгострокової безперервної терапії, що не є моїм варіантом. Хоча і допомогла мені тоді, буде next one з іншою. І, хоча продавати себе вона не вміє, буде новий досвід. Хочу навчитись проявляти свої емоції, не посилаючи прямо за певним напрямком тих, хто має інше світобачення, ніж я.

Далі буде.

Спілкуючись із Таро, дійшла до точки, де майбутнє ще не визначено.

Шум майбутнього переконує в тому, що хто здався, той програв, хто має стержень, силу Вогню та підтримку того, що більше за всіх нас (і це не про християнського боженька), має шанс перемогти. Хоча перемоги я і не побачила. Ще не побачила.


Далі буде.

Резиденція, серіал, Нетфлікс